Освіченість князівських доньок ще більше підіймала престиж київського двору серед монархів Європи. Епіграфічних пам’яток, що належать до язичницького часу, знайдено небагато. Найбільш відомим є напис, видряпаний на корчазі — господарській посудині , виявленій на Гніздовському могильнику біля Смоленська. Ще два фрагменти написів знайдено поблизу Києва у стародавньому місті Білгород і на Таманському півострові, де було місто Тмутаракань.
На Русь було надіслано єпископа і навіть складено спрощену азбуку. Ці відомості підтверджуються “Окружним посланням” константинопольського патріарха Фотія та біографією візантійського імператора Василія Македонянина, написаною Константином Багрянородним6. На відміну від кирилиці, глаголиця має дуже складне накреслення літер у вигляді кружечків і петелек, з’єднаних між собою, що дуже утруднює оволодіння цією системою слов’янського письма. Азбука глаголиці складається з 39 літер.
Нечисленні книжкові пам’ятки, що збереглися від часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, є рідкісними перлинами з того величезного книжкового багатства, що його мала наша земля. Мова ще відрізнялася від сучасної. Ось чому для тих часів дослідники https://tugberkkaya.com/index.php/2021/12/01/page-23/ історії мови застосовують термін праукраїнська. Антоній Печерський – церковний діяч Київської Русі, один із засновників Києво-Печерського монастиря. На цьому місці виник Києво-Печерський монастир, засновниками якого стали Антоній і Феодосій.
Українська писемність і мова. Перші україномовні видання з’явилися задовго до поеми «Енеїда»
Освіта та наука — це ті галузі культури, що є по своїй суті пріоритетними та мають постійно розвиватися, незалежно від історичних обставин. Адже саме від рівня їхнього розвитку залежить добробут в суспільстві. Виходячи з розуміння цього освіта та наука поширювалися та розвивалися і в давнину, зокрема і в Київській Русі. Поширення освіченості відбувалося в тісному зв’язку із зміцненням держави, впровадженням християнства. Давньоруська школа була всеохоплюючим загальноосвітнім навчальним закладом, одночасно здійснювала і просвітницьку, і виховну функції. Мономах вчив своїх дітей бути розумними і мудрими, захищати національні інтереси Київської Русі, щоби поширювали освіту та самі навчалися. Значна увага відводилась вивченню різноманітних ремесел, зокрема ковальства, рукоділля, шиття, та інших.
Так, наприклад, богослов’я Дамаскіна під назвою «Уверие» згадується в ХІІ ст. У введенні до «Сказания о Борисе и Глебе», до ХІІ ст. Відносяться і ранні списки творів Дамаскіна. Друге місце за значенням посідала латинська мова або, як дехто гадає, варязька мова. Вивчення іноземних мов було необхідне не тільки духовним особам, а й світським, що добре усвідомлювали в ті часи. Грамотність також була поширена і серед жінок.
У чому неповторність різноманітного світу тварин? (3 клас. Я досліджую світ) + Презентація
Місцеве населення користувалося абеткою із 27 літер, з яких 23 відповідали грецькому алфавіту, а 4 (Б, Ж, Ш, Щ) мали слов’янське походження. Крім шкіл «книжного вчення» існувала ще й інша форма виховання, так зване кормильство. Кормильство відображало звичай віддавати дитину для виховання на сторону, про що є згадки в «Руській правді». Корені кормильства сягають епохи материнського роду. З літописів довідуємося, що кормильців-вихователів мали князь Ігор, Святослав, Ярослав Мудрий, Роман Галицький, Юрій Долгорукий та ін.
У західній частині Русі центром освіти був Смоленськ, який лежав на перехресті торговельних шляхів, що справило відповідний вплив. Татищев, у Смоленській вищій школі велику увагу приділяли викладанню латинської мови, що було зумовлено зовнішньою орієнтацією смоленських князів на розвиток торгівлі з сусідніми країнами Заходу. Також Смоленськ відзначався своїми книгосховищами. Ще одна пам’ятка давньоруської освіти, мови та писемності – “Руська Правда”.Це збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст.